Професійно-технічне училище №42 було створено 1 серпня 1972 року як сільське середнє професійно-технічне училище №12 по підготовці кадрів для сільського господарства, відповідно до пропозицій місцевих органів державної виконавчої влади, згідно наказу Державного комітету профтехосвіти при Раді Міністрів УРСР, наказу Миколаївського управління профтехосвіти. А з 1985 р. у зв’язку з реорганізацією училищ, сільське середнє професійно-технічне училище №12 було перейменоване у середнє професійно-технічне училище №42 Міністерства освіти і науки України.
ПТУ №42 уже понад 40 років, а навчальному закладу, на базі якого сворено училище — понад 100 років. Це один з найстаріших учбових закладів Баштанського району, а навіть і Миколаївської області. Має багату історію. На межі ХІХ-ХХ ст. на півдні України у єврейських колоніях, де проживало 27.6 тис. чоловік, успішно розвивалося землеробство. Вони обробляли 60.5 тис. десятин землі (52.8% всього землеробства Росії). Тому південь України був найбільш значним районом єврейського землеробства в Росії. Такі масштаби сільськогосподарського виробництва потребували від євреїв-селян дотримуватися високої культури господарювання, для чого були необхідні кадри грамотних землеробців.
На чолі Петербурзького комітету Єврейського колонізаційного об’єднання стояв відомий банкір барон Г.О.Гінзбург, за його ініціативою у ряді місць єврейського землеробства були засновані сільськогосподарські школи і ферми, у їх числі в Херсонському уїзді Херсонської губернії поблизу єврейської колонії Ново-Полтавка був створений навчальний заклад. Він разом з банкірами Вавельбергом та І.М.Бродським пожертвували на будівництво цієї школи 25 тис. рублів. Утримування школи виконувалось за рахунок колоній і доходів від ферми при школі. Мета навчального закладу: 1) підготовка зразкових господарів; 2) поширення корисних знань між колоністами, забезпечення їх сітенним та живим інвентарем, поліпшення породистості тварин.
Будівництво школи розпочалося весною 1901 року і завершилося восени 1902 року під керівництвом архітектора Квінта. Він використав проект будівництва Херсонської Таптуд-Тори. Тому 2-поверхова велика будівля з елементом псевдороманського стилю має незвичний облік для сільської місцевості. Його включено в Звід пам’ятників архітектури історії України.Об’єкт є першою будівлею першого в Миколаївській області національного єврейського навчального сільськогосподарського закладу. Він має архітектурну цінність як зразок псевдороманського стилю, споруджений в модернізованих формах еклектики.
2 вересня 1901 року був затверджений Статут Ново-Повополтавської сільськогосподарської школи. В ньому сказано, що школа «має метою розповсюдження серед населення єврейських колоній Херсонського двіроведення, переважно шляхом практичних занять основних пізнань по сільському господарству взагалі і частково по садівництву, городництву, виноградарству і шовківництву, а також по ремеслах: столярному, кузнецькому, шорному у застосуванні до виготовлення нових та ремонту старих сільськогосподарських знарядь, машин, збруї».
Колоністи з нетерпінням чекали відкриття школи. В жовтні 1902 року пройшов конкурс 48-ми молодих людей не тільки із колоній Херсонської губернії, а і Єкатеринославської губернії, Бесарабії. Було відібрано 24 учня для 1-го класу. Врочисте відкриття школи відбулося 5 листопада 1902 року.
Школа була розрахована на 60 учнів із терміном навчання і пансіонатом в 3 роки, при цьому третій рік використовувася виключно для практичних робіт у полі та на фермах. Міністерство виділило 300 десятин родючих земель, на яких велося зразкове полеводство зернових і технічних культур, садівництво, виноградарство, лісонасадження; діяли молочна ферма і стайня для робочого скоту. Учні забезпечувались безкоштовним харчуванням.
Навколо школи виникло невелике серце, в якому жив обслуговуючий персонал. Разом з учнями школи, населення селища склало у 1911 році 139 чоловік. В той час управляючим школи був вчений агроном З.Н.Брунін, його помічником — С.Х.Любарський, викладачами — М.М.Годлевський і Л.А.Штейнберг.
Починаючи з 1905 року щорічно 20 випускників школи, які пройшли 3-річне теоретичне та практичне навчання, поверталися в рідні колонії. Але рідко хто з них ставав зразковим господарем або влаштовувався по найму як спеціаліст. Це відбувалося в основному із-за малоземелля, економічних і правових умов в колоніях. Разом з тим, одержана добра загальна освіта дозволяла їм працювати службовцями в колоніях і містах.
В 1918-1921 роках школа не діяла, була пограбована та зруйнована. Після ремонтних робіт в 1922-1924 роках тут розмістився Ново-Полтавський єврейський сільськогосподарський технікум. В 1926-1927 роках в ньому нараховувалося 74 учня колоністів і нових переселенців євреїв-землеробців. У зразковому господарстві технікуму на 500 десятинах землі вирощували чистосортне насіння сільськогосподарських культур. Діяла молочнотоварна ферма племінного худоби (30 корів і 40 голів молодняку) та племенний розсадник англійських свиней, які належали Агро-Диройнту. Велика увага надавалася виноградарству, для чого у 1926 році закупили у Франції 2 тисячі філоксеро-стійких саджанців.
В 1928-1930 роках в зв’язку з виниклою необхідністю колгоспів у кадрах з вищою освітою технікум був реформований у Єврейський сільськогосподарський інститут з агрономічним і зооветеринарним факультетом. Але інститут проіснував недовго. В 1935 році його ліквідували, а студентів перевели в Одеський сільськогосподарський інститут. Таким чином, на Україні перестала існувати підготовка спеціалістів сільського господарства з вищою освітою на єврейській мові. За ініціативою маршала С.Будьоного в приміщеннях і на полях єврейського інституту розмістили створений Ново-Полтавський зоотехнічний технікум коневодства союзно-республіканського значення. Під час Великої Вітчизняної війни на території технікуму проходили жорстокі бої. В учбовому корпусі при звільненні розміщувався шпиталь. У центрі навчального закладу знаходиться братська могила бійців, що загинули при звільненні. Серед них 20-річна медсестра Вайнруб Серафима, родичі якої проживають в м. Одесі і довгий час підтримували зв’язки з пошуковою групою учнів сьогоднішнього ПТУ-42.
В 1944 році було створено зоотехнічний ветеринарний технікум. А з 1972 року в селищі розміщується професійно-технічне училище №42.
Всю територію сучасного ПТУ № 42 пропонується зробити охоронною зоною цієї пам’ятки та віднести до земель історико-культурного призначення.