Методична служба

 

Нетрадиційні форми методичної роботи
у професійно-технічному навчальному закладі
(методичні рекомендації)

   Вимоги, які ставить сьогодення перед професійно-технічною освітою вимагає від педагогічних працівників неперервного розвитку професійної компетентності, яка в свою чергу сприятиме якісній підготовці робітничих кадрів з врахуванням потреб ринку праці.
Що означає слово «компетентність»? Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Компетентна в певній сфері людина має відповідні знання та здібності, що дозволяють їй обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній.    Отже, виходячи з зазначеного, професійна компетентність – це готовність на професійному рівні виконувати свої посадові та фахові обов’язки відповідно до сучасних теоретичних надбань і кращого досвіду, наближення до світових вимог і стандартів. Компетентність є поєднання такого рівня науки і практики у діяльності конкретної людини, який дає змогу постійно забезпечувати високий результат з мінімальними затратами енергії людини, досягти ефективної організації особистої і колективної праці, є результатом ґрунтової базової підготовки, творчої діяльності і безперервного підвищення світоглядного, професійного і загальнокультурного рівня в різноманітних формах. Компетентність передбачає постійне оновлення знань, володіння новою інформацією для успішного вирішення професійних завдань в певний час і в певних умовах. Іншими словами, компетентність – це здатність до якісного виконання професійної діяльності, що э суттю методичної роботи.
В Положенні про методичну роботу в професійно-технічному навчальному закладі (п.1.2.) зазначено: «Методична робота — це заснована на досягненнях науки та передового досвіду система аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково-практичної, інформаційної діяльності з метою удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників та підвищення ефективності навчально-виховного процесу».
Важливим важелем у підвищенні професійної компетентності педагогічних працівників у міжкурсовий період є вибір, організація та проведення форм методичної роботи з обов’язковим врахуванням рівня кваліфікації педагогічного працівника, його інформаційних потреб і запитів.
Форми методичної роботи, відповідно до зазначеного Положення, у професійно-технічному навчальному закладі об’єднуються у дві групи: колективні та індивідуальні.
Колективні форми методичної роботи (педагогічна рада, методичні комісії, інструктивно-методичні наради, теоретичні та практичні семінари, школи професійної майстерності, передового досвіду, науково-практичні конференції, педагогічні читання тощо) використовуються з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, обговорення актуальних питань організації навчально-виробничого та виховного процесу, аналізу результату колективної діяльності, вивчення і поширення кращого педагогічного та виробничого досвіду, науково-технічної та педагогічної інформації. В свою чергу колективні форми можна класифікувати за способом організації (групові, масові) та ступенем активності учасників (активні, пасивні).
Індивідуальні форми методичної роботи використовуються для задоволення особистих потреб і конкретних запитів педагогічних працівників, їх вибір залежить від рівня освіти, професійної компетентності, специфіки діяльності, індивідуальних можливостей та інших характеристик педагогічних працівників.
Індивідуальними формами методичної роботи є наставництво, консультації, самоосвіта, стажування тощо.
З метою розвитку творчої активності педагогічних працівників слід організовувати та проводити, окрім традиційних форм методичної роботи, нетрадиційні (новітні) форми, що є одним із дієвих шляхів підвищення та удосконалення рівня компетентності.
Нетрадиційні форми роботи тісно пов’язані з використанням інтерактивних методик, які ефективно сприяють формуванню навичок і умінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, допомагають педагогам опанувати нові технології.
В організації методичної роботи в професійно-технічних навчальних закладах слід звернути увагу на наступні нетрадиційні форми роботи.
 Акваріум — ділова гра, при проведенні якої необхідно дотримуватися такого плану:
сформувати групу з найкомпетентніших із розглядуваної проблеми педагогічних працівників (мінімум із трьох осіб);
членам групи запропонувати місце за окремим столом у центрі приміщення. Це – «риби», їх завдання – висловити почергово свою думку з приводу даного питання та ефективних шляхів його вирішення. Для кожного виступу пропонується 2-3 хвилини (в залежності від складності проблеми можуть бути 2-3 кола).
усі інші педагогічні працівники слідкують за ходом обговорення проблеми в «акваріумі», записують незрозуміле, сумнівне, продумують запитання «рибам» і зміст своїх власних пропозицій щодо вирішення даного питання, які вони висловлюють після закінчення обговорення проблеми «рибами»;
експертна група узагальнює висловлені пропозиції і виробляє певне рішення.
    Дискусія – це дослідження, колективне обговорення якого-небудь спірного питання з метою правильного його розв’язання.
Питання для дискусії необхідно формулювати так, щоб вони викликали у слухачів зацікавленість, прагнення висловити свою думку, переконати в ній опонентів, поділитися власним досвідом, запропонувати програму дій.
Дискусія є доцільною й ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників із теми, що розглядається. Дуже важливо залучити учасників дискусії у жвавий, творчий обмін думками. З цією метою слід вибрати для обговорення який-небудь цікавий факт (випадок, подію, ситуацію), що стимулює увагу, примушує замислитися, посперечатися.
   Дебати – обговорення будь-якого питання, обмін думками, полеміка, суперечка, дискусія. Дебати в методичній роботі можна використовувати для прийняття і відстоювання своїх рішень. Дебати вчать критично мислити, досліджувати різні теми і переконливо викладати свої погляди аудиторії.
   Мета дебатів – переконати іншу сторону у достовірності викладеного.
   Ділові ігри – нетрадиційна форма організації методичної роботи, яка дає можливість активізувати творчу ініціативу викладача, забезпечити високий рівень засвоєння теоретичних знань і професійних умінь, навчає професійної діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, з обов’язковим динамічним розвитком ситуації, задачі чи проблеми, що розв’язуються в чіткій відповідальності до характеру рішень та дій її учасників.
Процес організації і проведення ділової гри можна умовно поділити на чотири етапи:
Перший етап – ознайомлення з особливостями гри як форми методичної роботи, а також із загальними вимогами до організації її проведення.
Другий етап – конструювання гри. Потрібно визначити мету, назву і зміст гри (педагогічну проблему, яку будуть розв’язувати гравці), обсяг теоретичної інформації і практичних умінь, які потрібно засвоїти, розробити сценарій гри; загальні її правила, а також інструкції для гравців і керівника гри.
Третій етап – організаційна підготовка і проведення. Педагог, який організовує гру, роз’яснює учасникам її дидактичний сенс, знайомить їх із загальною програмою і правилами, ставить перед гравцями конкретні завдання, які повинні бути реалізовані. Педагоги, які не беруть безпосередньої участі в грі, призначаються експертами, дістають завдання спостерігати, аналізувати і оцінювати як дотримуються гравці нормативних вимог і імпровізують. Визначається також час, місце, умови і тривалість гри. Для її проведення доцільно створити умови, наближені до реалій освітянського життя.
Четвертий етап – підбиття підсумків гри, докладний аналіз і оцінка її ролі в системі підвищення методичної і фахової підготовки педагогічних працівників.
Діалогічна пара – представляє не стільки форму організації діяльності, скільки жанр. У режимі діалогу можна проводити навчання педагогів у межах процедури «акваріум» (усі зацікавлені особи сідають навколо дискутуючи і на першому етапі відбувається рефлексування ситуації, тобто обговорення позиції сторін, аргументів, переваг). Діалогічна пара заздалегідь визначає значущу психолого-педагогічну або дидактичну проблему і готується до її обговорення, потім проводиться публічний діалог в «акваріумі».
Захист авторських проектів і розробок – нова форма групової методичної роботи, пов’язана із попередньою розробкою та наступним публічним захистом інноваційних підходів до вирішення певної педагогічної проблеми.
Мета: розробка нових підходів до вирішення педагогічних проблем, спрямованих на вдосконалення навчально-виховного процесу; підготовка методичних кадрів до інноваційної діяльності; формування банку даних про інновації, їх аналіз та експертиза.
Колективні презентації – форма представлення матеріалу, коли кілька (троє або більше) осіб разом (по черзі) повідомляють інформацію аудиторії згідно з вказівками ведучого, який регулює черговість виступів, кожний, хто презентує, робить доповідь певної тривалості (зазвичай до 15-20 хв.). Як правило, кожне повідомлення присвячене якомусь одному з кількох аспектів (вимірів, поглядів) однієї теми; наприкінці колективних презентацій передбачається запитання аудиторії кожному доповідачеві.
Методична естафета – форма методичної роботи, яка складається з декількох етапів і сприяє впровадженню передового педагогічного досвіду.
Перший етап — «Стоп-кадр» (фрагменти уроку), на якому викладач демонструє нестандартні прийоми, методи, засоби навчання.
Другий етап – «Калейдоскоп нестандартних уроків», у ході якого аналізуються творчі знахідки педагогів.
Третій етап – «Трибуна вільних думок» — викладачі захищають моделі уроків і беруть участь у диспуті «Джерела педагогічної творчості».
Мікрогрупа – одна із форм колективної роботи, в якій, на відміну від методичної комісії, за визначальний критерій взято взаємну симпатію і, головне, інтерес до єдиної педагогічної ідеї. Створюється на добровільних засадах у складі 5-7 педагогів. Кожен учасник спочатку самостійно вивчає проблему або певний її аспект, потім доповідає колегам про результати. Після обміну думками педагоги спрямовують свою діяльність на практичну реалізацію ідеї: проводять відкриті уроки, організовують взаємовідвідування уроків та позакласних заходів тощо.
Майстер-клас — це одна із форм передачі педагогічного досвіду шляхом прямого і коментованого показу методів і прийомів роботи педагога-майстра. Майстер-клас є разовою формою роботи.
Мета: підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів, популяризація інноваційних ідей, технологій, знахідок педагогічних працівників, розповсюдження і впровадження інноваційного педагогічного досвіду в практичну діяльність педагогів-послідовників.
Педагог-майстер презентує власну систему роботи чи її окремі елементи, здійснює прямий коментований показ у дії методів і прийомів через навчальне заняття з колегами.
Методичний ринг – це форма методичної роботи, яка сприяє вдосконаленню знань слухачів, є однією з форм педагогічної самоосвіти, діяльністю всього колективу з вирішення однієї з актуальних для навчального закладу проблем. Методичний ринг дає можливість виявити загальну ерудицію педагогів, є різновидом дискусії.
Учасники методичного рингу об’єднуються в команди. Склад груп та їх капітани визначаються заздалегідь. Ведучий оголошує порядок та правила проведення гри й розпочинає перший раунд. Відповіді команд оцінює методичне журі.
Методичні посиденьки – форма роботи, яка сприяє створенню сприятливого психологічного клімату даної групи слухачів, а також виробленню правильного розуміння певної педагогічної проблеми. Методист навчального закладу (голова методичної комісії) планує «методичні посиденьки», бачить доцільність у всій системі методичної роботи, передбачає вихід на кінцевий результат. Для обговорення на «методичних посиденьках» пропонують питання, суттєві для розв’язання якихось вузлових завдань навчально-виховного процесу. Тему оголошують слухачам заздалегідь, до обговорення вони не готуються. Майстерність керівника «методичних посиденьок» виявляється в тому, що він у невимушеній обстановці викликає слухачів на відверту розмову щодо питання, яке обговорюється і підводить їх до певних підсумків. Обговорення найчастіше відбувається за чашкою чаю.
Проблемний стіл – форма методичної роботи, яка сприяє розвитку в педагогічних працівників прагнення до самоосвіти, до пошуку нових, результативних методів роботи. Методика проведення «проблемного столу» передбачає чітке визначення його мети і теми. Це, як правило, розширення і поглиблення знань педагогічних працівників із розглянутої проблеми, залучення їх у дискусію.
Обираючи таку форму проведення роботи, важливо правильно визначити не лише проблему для обговорення, а й розкрити її найважливіші аспекти, сформулювати питання так, щоб вони викликали в учасників бажання спільними зусиллями визначити конкретні шляхи її вирішення. Заздалегідь готуються питання для обговорення, списки рекомендованої літератури, комплектуються робочі групи. Готується реквізит, створюється прес-центр. Постановкою запитань ведучий спонукає учасників до обговорення проблеми. На закінчення прес-центр підбиває підсумки, пропонує рекомендації, а згодом випускає методичний бюлетень із рубриками: „Досвід”, „Проблеми”, „Пропозиції”.
Педагогічний клуб – інноваційна, самокерована і саморегульована організація педагогічного спілкування. Спрямована на об’єднання викладачів із спільними громадськими, професійними та особистими інтересами. Передбачає розширення педагогічного і загальнокультурного кругозору, формування навичок комунікативної культури.
Психолого-педагогічний брейнстормінг – це нестандартна форма методичної роботи, яка дає можливість виявити загальну ерудицію вчителів, являє собою різновид дискусії, це змагання різних методичних ідей реалізації однієї і тієї самої проблеми.
Психолого-педагогічний брейнстормінг сприяє максимальному долученню членів колективу до спільної групової творчої роботи з підвищення теоретичного та практичного рівнів фахової майстерності. Він дає можливість поєднувати індивідуальні та групові форми роботи з учителями, стимулює їх до творчості.
Психолого-педагогічний турнір – це нетрадиційна форма колективної роботи з педагогічними працівниками, спрямована на пошук, розвиток, підтримку прогресивного педагогічного досвіду або пошук нових ідей, шляхів розв’язання актуальних проблем освіти.
Мета: підвищення культури міжособистісного та ділового спілкування, створення умов для обміну досвідом роботи.
Учасники турніру об’єднуються в три команди. Кожна команда вибирає капітана. Ведучий оголошує порядок та правила гри. Відповіді команд оцінює методичне журі. Час на підготовку й представлення регламентований. Оформлення візиток. Представлення членів журі.
Педагогічний аукціон – це форма творчого «продажу/купівлі» певних ідей, думок, винаходів.
Мета: пошук ефективних форм, творчого підходу до вирішення проблем навчально-виховного процесу, підтримка новаторства, винахідництва. Ведучий називає тему, завдання чи питання, дає сигнал і починає відлік. Група аналізу оцінює логічність відповіді на дане питання, готує опонентів, підбиває підсумки, знімає напруженість у разі її виникнення.
Педагогічний консиліум об’єднує педагогів окремого циклу предметів навчального закладу, інтегруюча роль належить методисту. В такому об’єднанні педагогічні працівники мають можливість виробити узгоджену єдину систему психолого-педагогічних заходів, єдиних вимог до предметів певного профілю. Його мета — створення і збереження комфортного клімату в колективі.
Педагогічна виставка (постійно діюча) – це одна з форм пропаганди та впровадження передового педагогічного досвіду у навчальну практику. Її завдання – показ досягнень педагогічного колективу навчального закладу у справі пропаганди нових зразків навчально-виховної роботи та науково-методичної діяльності педагогів, поширення передового педагогічного досвіду.
На педагогічних виставках можуть експонуватися:
— досягнення педагогічного колективу;
— пропаганда найефективніших методів навчання та виховання;
— система роботи найкращих педагогів навчального закладу;
— діяльність батьківських та учнівських органів самоврядування;
— інноваційні педагогічні та виробничі технології;
— презентації соціальних партнерів навчального закладу тощо.
На виставці можуть бути репрезентовані різні документальні та ілюстративні матеріали: тематичне планування роботи методичних комісій, методичних об’єднань, методичної ради, матеріали науково-практичних конференцій і педагогічних читань, стіннівки тощо.
Творчі групи – група педагогів-однодумців, які поглиблено вивчають запропоновану педагогічною наукою проблему, сутність і технологію того чи іншого досвіду, а також забезпечують його творче застосування. Робота творчої групи спрямована на колективну розробку актуальної проблеми (методичної теми), яка забезпечує варіативними методичними засобами те чи інше коло питань освітньої системи. Творчі групи за характером діяльності можуть бути мобільними або динамічними.
Мобільні – група педагогів-однодумців, здатних швидко орієнтуватися в ситуації, знаходити потрібні форми діяльності.
Динамічні – група педагогів-однодумців, здатних розглядати певну проблему з різних точок зору і виробляти рішення.
Школа професійної майстерності планує постійне зростання педагогів і об’єднує їх навколо актуальних проблем творчого зростання. В рамках закладу розглядаються найскладніші питання розвитку професійно-технічної освіти, засвоюються та створюються нові технології навчання і виховання в умовах ПТНЗ. Алгоритм діяльності такої школи: нова ідея — творчий розвиток ідеї – відкриті заняття – аналіз наслідків роботи. Школа професійної майстерності може також створюватись окремо для педагогів, які мають утруднення у реалізації своїх творчих планів. Алгоритм її діяльності: аналіз утруднень — виокремлення і постановка проблеми; самоосвіта — тренувально-практичні заняття без учнів; моделювання, рольова гра, педагогічна діяльність — створення власного досвіду.
Зазначені нетрадиційні форми роботи в методичній діяльності можна організовувати і проводити не тільки як окремі форми роботи, але і в інтеграції з іншими формами методичної роботи.
Кожна форма роботи має право на реалізацію. Колективний характер роботи працівників виправданий, коли педагогічні працівники:
об’єднані однією ідеєю і працюють згуртовано над її реалізацією;
об’єднані в стабільний колектив, мають усталені взаємовідносини, традиції та відносно відповідний професійний рівень;
мають можливості для реалізації своїх творчих задумів.
Відсутність будь-якого з чинників зводить нанівець будь-які добрі наміри та блискучі плани.
Ефективність проведення нетрадиційних методичних заходів залежить від організації та «доручення» членів колективу до підготовки. Підготовчий етап бажано розпочати не пізніше як за місяць до проведення заходу.
Підготовчий етап передбачає:
попереднє інформування колективу про тему, мету, умови, завдання та дату проведення заходу;
створення інформаційного куточка, в ньому розміщується оголошення, завдання, умови, списки рекомендованої літератури;
визначення проблеми;
виставку матеріалів та необхідної літератури у методичному кабінеті;
підготовку матеріального забезпечення заходу – табличок із назвами команд, карток із завданнями, необхідних таблиць, схем, призів;
проведення психодіагностичних досліджень;
консультування учасників, надання їм певної допомоги;
формулювання рекомендацій;
засідання членів журі з метою обговорення умов, єдиних вимог та критеріїв оцінювання конкурсів.
Якщо в навчальному закладі системно використовуються нетрадиційні форми методичної роботи, то методична робота в колективі починає сприйматися як творчий процес. Тільки тоді педагоги стають справжніми колегами, партнерами, однодумцями, пропагандистами новаторських ідей.

Література:
1.Словник методиста: Методичний посібник./Укладач Волканова В.В. – К.:2008. – 192 с. – (Серія «Словники»)
2.Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи: наук.-метод. зб./упоряд. Н.І. Бугай. – Вип. 6. – Х.: Компанія СМІТ, 2009. – 234 с.
3. Положення про методичну роботу в професійно-технічному навчальному закладі. К.- 2000.