9 ТРАВНЯ 2017 РІК
СЦЕНАРІЙ ПРОВЕДЕННЯ МІТИНГУ ПАМ’ЯТІ
Звучать позивні Перемоги
Ведуча:
Пройшла війна стежками долі
Там, де тепер цвітуть сади,
Де хліб росте на мирнім полі,
Війна залишила сліди.
Вогонь війни спалив чимало
І юних доль, і чистих мрій.
Лише надія не вмирала,
Коли солдати йшли у бій.
Вітчизну рідну захищали
Вони від хижих ворогів,
Життя любили та вмирали
За рідний дім, за матерів.
І пам’ятник бійцю – солдату,
Що височить в моїм селі,
Нагадує травневу дату –
День Перемоги в тій війні.
Шановні односельчани, колеги, учні, мітинг пам’яті «Вони воювали не задля слави, а задля миру на землі!» оголошується відкритим. Слово надається заступнику директора з навчально-виховної роботи Романюк Н. Д. (виступ)
Сьогодні треба поклонитись низько усім — усім, хто не прийшов з війни. Важливо пам’ятати про героїчний подвиг солдата, який захистив та визволив від страшної неволі. Сьогодні від полум’я пам’яті наших сердець, вічного вогню запалимо іскорку, свічку пам’яті вшанування пам’яті воїна – визволителя.
Свічку пам’яті прошу запалити!
(Учень Кравченко Роман запалює та встановлює свічку пам’яті біля портретів воїнів, які захоронені в братській могилі на подвір’ї навчального закладу.)
Ведуча:
В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаємо свято –
Перемоги радісної день.
І встають у пам’яті дороги,
Ті, що довелося нам пройти,
Щоб багряний прапор перемоги
Над рейхстагом гордо пронести.
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Їх життя, їх поклики високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока берегти.
І тому, коли надходить свято,
Кожен рік у травні, навесні,
Наші грізні, бойові гармати
Салютують миру – не війні!
Ведуча:
Слово надається в. о. директора ПТУ — 42 Бенюху Ю. І.
(виступ в. о. директора ПТУ – 42. Оголошує хвилину мовчання.)
Звучить пісня «Журавлі», виконує Войденко Н. Е.
Ведуча:
Слово надається учням училища
Челак Віолеті та Сухому Віталію
Він стоїть… Кам’яне мовчання
Поглядає на нас з висоти…
Зникла в мами надія остання,
Не повернеться син із війни.
І тепер уже мама не випере
Для синка кам’яну сорочку,
Її вітер гарячий висушить
І дощі у росі прополощуть.
Він зостався – гранітний велетень,
Між будинків цементних і сірих.
Та для мами він – білий лебідь,
Що ніяк не повернеться з вирію.
Наче птахи летять невблаганно літа,
Залишають свій стрій дорогі ветерани,
У минуле пішла найстрашніша війна,
Та про неї постійно нагадують рани.
З кожним роком все менше і менше стає
Тих людей, які нам здобули Перемогу,
Лише пам’ять забути про них не дає,
Пам’ятаймо про них і молімося Богу.
Нехай Вічні вогні на могилах горять,
Перед ними завжди на коліна ставайте,
Пам’ятайте живих і померлих солдат,
Схиліть голови – шану віддайте.
За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі…
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай – траві,
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!
Там сплять навічно воїни – солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.
Там сплять твої ровесники – орлята
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.
Ведуча:
Дорогі друзі! А зараз давайте покладемо квіти до братської могили воїнів, які загинули, звільняючи нашу територію у роки Великої війни.
(Звучить мелодія. Покладання квітів.)
Звучить пісня «Свята Перемога» у виконанні учениці Солопієнко Ірини.
Ведуча:
На цьому мітинг пам’яті оголошується закритим. А зараз всіх присутніх запрошую прийняти участь у ході пам’яті до братської могили льотчиків.
(Присутні з квітами приймають участь у ході пам’яті до братської могили льотчиків. Звучать воєнні пісні).
